Всі поснули... В хаті тиша...
Кіт під ковдрою дрімає...
У кутку шкребеться миша-
А реакції немає.
Я беру Кузьму на руки,
І несу його на шурхіт,-
Не бентежать його звуки:
Видає щасливий муркіт.
Садовлю його під нірку
І наказую зловити
Ту злодюжку, що у дірку
Хоче їсти наносити.
( Парадокс іще й у тому,
Що з кошачого наїдку
Миша- злодійка додому
Перетягує об'їдки...)
Знов лягаю. В хаті тихо...
Кузя вправно сторожує...
Чую: знов шкребеться миша-
Що ж мій кіт не реагує?!.
... Місяць освітив картину:
Кіт дріма, мов у колисці,
Мишенятко безупину
Хазяйнує в його мисці...
класний вірш, читається на одному подиху, такий веселий! а у кота мабуть дієта, після заходу сонця не їсть, хай краще мишка від'їдається, неповороткішою буде! стратег, однако
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ще той! Воно ж там менше,ніж пів мого мизинця. А оце стала помічати, що менша донька все у нірку печиво та цукерки пхає.
Дякую, Олександре, за візит!