Маленька дівчинка додому
Принесла яблука знадвору.
Їх дала бабця вже старенька -
"Їж на здоров’ячко, маленька."
Зайшла до хати і гукає,
Сама від радісті аж сяє:
"Мамусю, глянь, які гарненькі!
Зелене є і червоненьке.
Мене бабуся пригостила,
Аби я їх взяла і з'їла."
"Мабуть солодкі та смачні? -
Даси вкусити і мені?" -
Так мама доню запитала,
Та цим її перевіряла -
Чи щира та, чи егоїстка,
Поділиться, чи зможе з'їсти?
Сама два з'їсть, чи лиш одне,
Яке на вигляд більш смачне?
Можливо, просто в цьому дусі -
Одне собі, одне матусі...
Але мала не так зробила -
Взяла й обидва надкусла...
Занило в мами відчуття -
"Мабуть, це жадібне дитя..."
А та, вкусивши, пожувала...
Одне з двох яблук їй віддала.
І каже мамі: "Це смачніше,
Воно для тебе буде ліпше."
