Гірка посмішка й мудрість сумна
У очах весняних перехожих...
Рік дванадцятий...
Чорна стіна...
"До" та "після" ...
Болить і тривожить...
А весна відвойовує світ
У зимових холодних обіймів.
Спів пташиний гучніше бринить...
Наче кадри старих кінофільмів,
Дні зміняють неспокій ночей.
Стали звичні сирени-тривоги...
Щось пішло із щасливих очей,
Біль впустивши у погляд вологий.
Гірка посмішка й мудрість сумна -
Чорно-білі щоденні контрасти...
Попри все разквітає весна,
Щоб не дати зжуритись й пропасти...
29.04.25