інколи вистачає миті, щоб зрозуміти власну необдарованість
інколи вистачає миті, щоб зрозуміти власну необдарованість
власне моральне заціпеніння і хаос мозку
жахливу істину, що вже давно незахована
давно і напевно. не талановита зовсім
до гарячого розпачу не розумію, де ти моя осінь
де ти моя приятелька, що віднесе з вітром рими?
огорнеш своїм холодом теплим безголосі
щоб хоч іноді переставали бути незримими
чи з тими ми?
