Я так щиро вірила тобі,
Як ще ніколи і нікому.
А тепер лежу на дні,
І дивуюсь як піддалась пориву цьому.
Ти дав мені надію ту,
Яку давно я вже не мала,
І я побачила справжню мету,
Але тебе потрохи я втрачала.
А тепер що лишилось?
Лиш дружба та фальшива,
То пусті слова, ніколи вже її не буде,
І, може, нарешті я тебе забуду…
Ну що ж – іди, тебе я не тримаю,
Цю нестерпну тугу, повір мені, я подолаю,
Бо ти лишився вже у вчорашньому дні,
А моє життя ітиме у світлому майбутті.
21 березня 2012 року
м. Івано-Франківськ
