І не про пожовкле листя,
не про вітер, не про дощ і не про хмари.
Не про сум, не про страждання
і не про любов.
Не про себе і не про нього.
І не про плаття Оксани Марченко,
і не про КОХАННЯ,
писати зараз хочу я,
а про життя,
а про любов до нього.
.... Люблю?
Ні більше, не люблю,
лиш обожнюю.
Кожну хвилину, і кожну годину,
кожен рік і кожен день.
Кожен сум та всю радість.
Обожнюю кожною клітиною, всім серцем та всім духом!
Його ціную і в ньому творю,
в ньому дихаю, в ньому літаю...
Його щодня п'ю, ним надихаюсь,
з ним обнімаюсь.
Я ним горю!
Одне! Обожнюю! Живу!!!
