Коли вже вечір темний одягне свої шати
І зявиться подекуди посмішка зорі.
На аркуші паперу почну тобі писати
Останнього вірша писатиму тобі.
Лиш парочку рядочків,що зовсім мінімально
Про те,що фанастачність іде в ясні ряди.
Закінчується те,що починалось ідеально.
Взаємність відлітає самотньо в нікуди.
Й коли живе поверненню не підлягає
Коли ці строфи заховаються у папку.
Компютерна лиш пам'ять зберігає.
Я без пробілів ставлю жирну крапку!
