Як можна мати так багато скептицизму
в таких ще юних, молодих серцях!?
Як можна в них байдужість мати, страх,
немов під патронатом мертвого царизму?
Як можна зараз опускати руки,
коли надія - в кожному із нас,
коли ми всі - це нації каркас,
а кров народу - його серця стуки?
Ми - сила. Ми - опора. В нас є правда,
що шлях тернистий по голках пройшла,
вона не вмерла: з горя і з темнА,
нам вмила очі, мов з джерел вода.
Позбудьтесь люди! Геть від скептицизму!
У наших юних, молодих серцях
пустити погляд крізь надії призму
сьогодні треба й винищити страх!
