Ти бачиш дзеркало? чи відображення своє?
Та ні ти думаєш що відображення це тільки ти?
Красуєшся собою ніби пава
Хоча там лиш грим маска «попелява»
У цьому баченні емоцій вже не має
Усмішка твоя лише тебе втішає
В очах загиблі всі старі картини
Змарновані тобою дні, години
І де ж твоя краса яку любили?
Жалій себе тепер лиш це лишилось
Невже і гордість вже тебе не тішить
Заглянула у душу свою грішну?
Чи це така вона? Яка тобі потрібна
Програла все і вже зі мною згідна
І знову розвернувшись щось сказати хочеш
Та я лиш совість що тебе морочить.
