Не плач, бо янголи не плачуть,
на мить забудь минулого грозу,
я втратила тебе назавжди, мабуть,
хоч й відчуваю на собі твою сльозу.
Змирилась із відсутністю тебе,
повірила в твою прекрасну долю,
і в ночі мороку не впізнаю себе ,
як вирватись з неволі твого болю?
Рятуй себе. Я відчуваю як тремтиш,
убий мої некликані надії,
не згадуй нас, бо згадка не мине,
мене лякають всі твої бездії.
Завісу часу перетнула ніч,
не відрізнити вже реальність від ілюзій,
і догорають книги, кинуті і піч,
включила пісню, Океан Ельзи - Сьюзі.
Це твій альбом, його купив востаннє,
напам'ять вивчила усі його пісні,
вони нагадують безмежність нашого кохання,
яке я відчуваю навіть увісні.
Чому не люблю чорний шоколад?
Бо гіркоти життя й без того вистачає,
засинаю під мелодію балад,
що Вакарчук з душею їх комусь співає.
Вбиває моя фобія до сну,
бо там не хочу я тебе зустріти,
як втратила тебе вже й не збагну,
нема причин свому життю радіти.
Ментальність незахищених людей,
яка й мені звичайно притаманна,
ключа ховає від усіх дверей.
Чому в житті така я безталанна?
Мою тривогу відчуваєш навіть там,
та не дозволю я тобі журитись.
Наказую замовкнути вітрам,
що заважають в тишині молитись.
Ти ангел. Янголи не плачуть.
Моя скорбота не твоя печаль.
Люблю тебе, зажурений Архангел,
бо ти поставив на мені печать.
