Закую себе на сто тисяч замків!
Не достукатись і не почути.
Обирай собі найзручніший з боків -
У моїй відчайдішній покуті.
Закую себе в заметілі й морози до сліз.
Так нарешті звільнюсь від кохання.
І загину десь там, серед тисяч забутих валіз
У зітханні.
Закую себе. Та від чого? Від чого, скажи!
Кому душу віддати у руки?
Бо ніхто не почує моє "Поможи".
І ніхто не пізнає ці муки.
