Чого тепер чекати моя доле
Покинула мене і навмання
Тепер не виберу собі дороги
І мрії у коробці й почуття
О скільки років,скільки ще забути
А скільки стерти треба в голові
Ми спалюєм мости й будуєм стіни
У боротьбі з собою,все в собі
Тримаєш те так ніби найдорожче
так ніби це усе твоє життя
І в окулярах ти ідеш по площі
В рожевих,де усе твоя брехня
І почуття твої тай існування
як вигадана казка певно Грім
Прокинся у вікні твоїм світання
І знову починаєм з сірих буднів
