|
Привіт! Старе забуте почуття,
Привіт! Утрачене в віках кохання,
Прийшло ти щоб вернути сенс життя,
І принесеш мені чи то щастя, чи страждання.
А все як вирішить вона,
Прекрасна й досконала квітка ночі,
Якої запах лине мов луна,
І скликає всіх неначе тамагочі.
Скликає щоб розвіяти думки,
Про свою самотню і болючу долю,
Котрі постійно всі так залюбки,
Чіпляли і не давали вирватись на волю.
На волю, де всі весело живуть,
Де щастя й радість бродить по узбіччю,
Де у думках шукав я якусь суть,
Щоб допомогти тобі тією ніччю.
Допомогти сказавши лиш одне:
Що все життя я як і ти блукаю,
Що ніхто цього ніколи не збагне,
Бо ми обоє стояли вже на краю.
На краю з якого жоден не зумів,
Не зумів ступити вже ні кроку,
А тебе я з жахом сильним зупинив,
Бо вже був там з іншого боку.
Був там, щоб зрозуміти повністю себе,
Щоб зрозуміти, що не так зі мною,
І в цей час отак зустрів тебе,
А ти ж була такою вже сумною.
І лише тут я вперше зрозумів,
Чому такі були мої останні роки,
Це щоб я ніколи навіть не посмів,
Принести від долі тобі свої уроки.
Уроки, що пройшов все ж не дарма,
Уроки, що навчили мене в світі жити,
Бо все я вирвався з цього ярма,
І навчу тебе як радості ділити.
Радості зі мною і людьми
Щастя з кимсь і, навіть, наодинці,
Біль і очі наповнені слізьми,
Та навіть двійку в маленькій клітинці.
Двійку, бо ти будеш не одна,
Обіцяю, що ніколи не покину,
Буду біля тебе поки не збудується стіна,
За якою опинюсь я в одну самотню днину.
Самотню і стану тобі не потрібним,
Тоді ти, мабуть, тільки скажи,
Що став я вітру, таким, подібним,
І можу йти зі словами "Ти тільки не тужи..."
11.08.2013
ID:
477446
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 05.02.2014 23:36:00
© дата внесення змiн: 08.02.2014 12:39:10
автор: Сержак
Вкажіть причину вашої скарги
|
