Щойно прочитав одного вірша... Одного із сотень( а, може й тисяч?) надрукованих сьогодні... Звичайний вірш, один із тисяч написаних сьогодні, один із десятка прочитаних мною.
Цей вірш ( а, може, і без того збудженому мозку, допомогла енна чашка кави?) став останньою краплею. Думаю, авторка не сильно образиться, якщо я дозволю собі зацитувати його.
SERA.fima ::
До вас, кляті брати-сепаратисти.Ми ходили до однієї школи, ви мешкаєте по сусідству, ми дихаємо одним повітрям, саме тому я не можу збагнути – чому?
Я не вмію складати строфи,
За освітою (сміх) бухгалтер.
За хвилину до катастрофи
Кожне слово чогось, та варте.
Ви послухайте, браття, сестри,
Рідні, зведені – неважливо.
Як ви смієте хаос нести,
Заважати всім жити щасливо?!
Вас, мов з ложечки, годували,
Просвіщали, давали ліки,
А ви матір свою продали
І заради чужої втіхи.
Обміняли ліси та річки
На рублі, паспорти, горілку;
Пов’язали бездумно стрічки
І зламали навпіл сопілку.
Ваша пісня - то крик предсмертний,
України мелодія – вічна.
В нас на кобзі грає безсмертний,
А у вас є лиш лялька сценічна.
Не збираюся вас благати,
Попередити тільки мушу:
Ви для тіла звели вже грати,
Та врятуйте хоча би душу!
Я не знайомий з авторкою, знаю лише, що вона харків'янка, пише гарні вірші і , напевно, гарна Людина...
Але мене дістало... Все дістало. Наша імпотентна влада... Та біс із нею, з владою. Всяка влада є або імпотентною, або маразматичною, або ( як висловився один політик) ліберастичною. Розібрались якось би з владою.
Мене дістали колишні владні, тепер незрозуміло які політики. Оте бидло з "рускай хвамилией" і навічно приклеєною нахабно - ідіотською посмішкою, чола якого явно торкнулася рідкісна хвороба "кретинізм". (Уявляєте, справді є така, нехай пробачить мене Бог за образу хворих людей). Воно віщує з різноманітних ток - шоу про "другую точку зрєнія". Яка в біса другая точка?! Яка може бути другая точка, коли йдеться про цілісність держави?
Мене дістали уповаючі на Бога ( та Європу) людинолюбці, готові "возлюбити ворога свого"... от тільки чи ворог відповість взаємністю. Ви уповали три місяці. Тепер ми оплакуємо жертви того "уповання". А Європа... Європа закликає нас до толерантності. Будьте толерантними до гвалтівників. Продажна дівка Європа, тіло якої роз'їдають сифілітичні виразки. Вона зваблювала нас висохлими зморщеними грудьми старої куртизанки, видаючи їх за ніжні перса цнотливої дівчини. Демократичні цінності - це міф. Для тієї старої почвари існує одна цінність - грубі гроші. Ми повірили в той міф, ми почали матеріалізувати його, ми мостили дорогу до нього своїми трупами. І що Європа? Європа злякалась... Ми занадто високо підняли планку, вона не в змозі дати нам того, чого ми бажаємо. Старече тіло не замінить юної дівчини. Це, ніби, коли ти хочеш кохання, чистого і щирого, а тобі пропонують задоволення похоті. Людинолюбці боялися ( і бояться) відповідати силою на силу,бо Європа, бач, не зрозуміє. Зрозуміє, повірте. І буде дивитися крізь пальці, як дивилася крізь пальці, коли рвали на шматки Каддафі (хоч помер, як офіцер- зі зброєю в руках, а не втікав, як злодій і не розповідав потім казок на кшталт " в мєня стрИлялі" ). Та не в Європі, зрештою, справа. Ми будемо там, повірте, будемо, як би пафосно це не звучало. Тільки, не як жебраки з простягнутою рукою, а як переможці. Та хтива бабуся стагнує. Як би дико не звучало сьогодні, але події в Україні - це початок кінця імперій. Як Східної, так і Західної... І стануть колись пліч о пліч, ніби в давній легенді, три брати: Рус, Лех і Чех...(коли кажу Рус, то маю на увазі не самозвану фіно-угорську моксель). Але то буде КОЛИСЬ, а сьогодні мене дістало.
Я завжди був терпимим до мов,релігій, інших точок зору... Я стомився. Стомився розмовляти з тими, хто не хоче чути, доводити тим, хто не бажає чути доводів. Стомився бути терпимим...
Мене дістала жменька маргіналів, які віщують від імені міфічного " народа Юго-Востока". Дійсно, чому?! Чому я маю дихати з ними одним повітрям??? Чому мої діти мають вчити мову чужої батьківщини лише тому, що хтось вважає мою рідну "телячою" і не бажає нею володіти. Чому я, на своїй рідній землі, у розмові зі співгромадянином маю переходити на російську,щоб він мене зрозумів? Так я виявляю повагу до нього? А чому він не виявить поваги до мене?! Їм не подобається влада, мова, прапор, держава?! ЧЕМОДАН - ВОКЗАЛ - РАСЕЯ!
Знаю, що мій опус мало хто прочитає, тому що виставляю його в нечитабельний і нерейтинговий час. Але я не політик, не великий літератор і мені байдуже до рейтингів. Я сказав те, що мав сказати, бо в мене накипіло і мені болить.
P.S. Можливо, образив чиїсь почуття, але мені остогидло, коли ображають мої. Я стомився терпіти.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так то ж моя душа . А якщо серйозно,то я не все можу написати і в коментарях і в творах. Не зрозуміють ні "чужі", ні багато хто із своїх. Краще процитую Шевченка.
Мов поросяча, кров лилась.
Привіт. Що ж дістало, так дістало. Дістало ще кілька мільйонів таких як ми, які "не продавали рідної землі", і явно не належать "до диванної армії". Просто чесно виконували свою місію на своїх місцях, а от ті хто мав би забезпечити Україні - українське, як у тій самій Росії - російське, тільки роздмухують і без того наповнені міхи. А вони далеко не резинові, хоч і належать терплячим українцям. Я сьогодні спробую кинути вірш, який на мій погляд, хоч і не так прямо і відверто, а все ж перекликається з твоїми думками.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук. З того часу,як писав це багато чого змінилося... Не в кращий бік. Майже фізично відчуваю,як біль і образа поступово проходять. Їх місце займає ненависть. Не найкраще з почуттів,звичайно.
А вірш прочитаю обов'язково.
На грани краха и облома-
сдавила мозг,поди, корона...-
Продав кусок родной земли,
Геройски ныли мужики...
Ну реально достал этот пафос. Диванная армия....мы,мы,ды мы.... а воз и ныне там.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не личить,не знаючи людину особисто,вішати ярлики на кшталт "диванного бійця". Не збираюся виправдовуватися перед Вами, але, коли було потрібно, на диванах не відсиджувався. Не знаючи ні Вас, ні Ваших переконань, подальшу розмову на цю тему вважаю безглуздою.
Не подобається мій пафос - не читайте, а прочитавши залиште свій повчально - презирливий тон при собі.
Я Ваші "адуванчікі-бабачкі" в такому тоні не коментую.
Підтримую вас обома руками "Що я можу зробити для своєї країни?"-питаю себе.Хіба що жити чесно,по совісті(інакшого не сприймаю на клітинному рівні)Серед усього бедламу спокій знаходжу в природі,творчості(те, що ніколи не зрадить)Може тому і вірші такі пишуться не завжди рейтингові,але це не головне.Головне гармонія в собі.Не легко,та все ж...З Великоднем
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам і за вітання (навзаєм), і за підтримку. Щоб я не зробив,мені це здається незкінченно малим та мізерним. Знаєте,є такі люди,яким важко досягнути гармонії і з світом і з самим собою. Так вони влаштовані,мабуть...
Таки дістало, втомило і накипіло.
Ти втілив думку багатьох. Щодо Європи згодна, все б вона зрозуміла, висловили б чергову стурбованість і забули б.
Якось почала писати таке:
Скільки ж можна рвати серце Україні,
Скільки ж можна мамі душу шматувати?
Віддавати у полон сусіду-скотині,
Як ви можете свою землю зневажати?
Але забракло слів... Просто не розумію, як так можна чинити з державою в якій живеш? Чого вони прагнуть: СССР і царя, чи просто грошей і "безпрідєлу"? Дійсно - кретинізм.
Мене найбільше обруює, коли сепаратистів на сході виправдовую тим, що "на Майдані робили так само"...!!! Та Майдан 3 місяці чекав і надіявся що почують його людей, котрі стояли за незалежну вільну від банди державу. Ну взагалі, ти краще знаєш Майдан. Так не можна порівнювати.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що прочитала. Та нічию думку я не втілював... Висловив просто свою.
Ти написав щиро і првдиво про те, що думаєш, що відчуваєш. Знайєш, часом до мною опанує так злість через все це. але розважу трохи і приходить рішення, що злістю на злість - мир не побудуєш. Зі злочинцями таки справді треба рішуче державі поступати - по закону...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Si vis pacem? para bellum. Не мною придумано. Закон? По справедливості треба. А закон, як дишло...
Молодець! Я розділяю вашу думку, бо в кожної нормальної людини урвався терпець.Якщо цікаво, прочитайте мої вірші:Сон, Не думай людино, що вічно живеш? та інші.
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння .Обов'язково почитаю. Заходьте і до мене.