Природа дуже чудодійна,
Така красива і надійна.
Про неї потрібно турбуватись,
Та все менше смітити старатись.
Та людина природу не шанує -
Всі її дари чудові плюндрує,
Хоч природа відновлюється сама,
Та людина нищить її без кінця.
Люди, ну скоріш вже схаменіться,
До природи ближче придивіться.
Яке ж чудове все навкруги:
Квіти, ліси, гори і сади.
Яке гарне каміння, що в нас під ногами,
На яке ніколи не звертаєм уваги.
Які гарні річки і моря,
Всьому радіє вся дітвора.
Природа, яка ж ти все ж чудова,
Мені здається, що ти казкова,
Бо ти така близька
Й водночас далека.
Ти знаєш, що треба від нас ховати,
Бо люди хочуть вічно існувати.
Та людям все ж не цікаво буде жити,
Бо не будуть знати, що далі робити.
Тому потрібно природу оберігати,
Наперед в майбутнє своє не заглядати.
Треба життя не даремно прожити –
Природу нащадкам своїм лишити.
́
