І знову ти, немов весняний цвіт,
І знову ти ,неначе теорема,
І знову ти являєшся мені,
А я ховаю почуття, так треба
Наш соловейко на старій
Витьохкує про вічне і незгасне,
А я несу свою любов тобі,
Вона для мене, наче сонце ясне.
Зозуля накувала сотні літ,
А я прожити хочу небагато
У мирі й щасті на своїй землі,
Де кожен день для мене наче свято.
Де соловейко заливається малий,
Зозуля тихо роки нам рахує,
Де все до болю миле й дороге
Мій рідний край у майбуття крокує.
величне і прекрасне 
