|
Дивись, красунечко, білява,
Яка на дворі гарна ніч,
Упала з неба зіронька яскрава,
А я йду до тебе посеред узбіч.
Дивись, вже місяць у полоні,
Пухнастих хмар, розсипаних навкруг,
Простягни ж до неба ти долоні,
Хоч він для тебе лише друг.
Дивись, вже близько, майже поряд,
Так хоче обійняти та дарма,
Страх зазнати більше горя,
Допоможи йому, бо зостанешся сама.
Допоможи ж, бо серце калатає,
Неначе скло під гучний спів,
А душа у небо вже злітає,
Якби ж я втримать те́бе то зумів!
Допоможи ж, бо сам не можу,
Не вмію жити з серцем із піску,
Зловив я ту стрілу ворожу,
До тебе вже таку близьку.
Допоможи ж, бо біль тримає,
В полоні мрій таких сумних,
А у душі той крик лунає,
Серед крапель золотих.
Допоможи ж, бо крапля то сльоза,
Що впала з серця в душу,
На вулиці почалась гроза,
І з місця я ніяк не зрушу.
Допоможи ж, бо сам я тут зостався,
Нема мене кому жаліти,
Цей дощ у душу так ввірвався,
А мені все ж хочеться радіти.
Радіти, бо зустрів тебе,
Радіти, бо ти у мріях поруч,
Радіти, бо небо вже ясне!
Хоча зосталось в серці море круч.
ID:
507294
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.06.2014 14:19:04
© дата внесення змiн: 25.06.2014 14:19:04
автор: Сержак
Вкажіть причину вашої скарги
|