Я не хочу писать про політику,
Але мушу сказать про війну,
Бо пішла стрілка смерті годинника.
Запалила «криваву весну».
Чом чиїсь через верхні амбіції
Прямо в яму штовхають людей.
Ще ментальність старої провінції
Блиском світить в зіницях очей.
А життя людське – цінний дарунок,
Його просто вже не повернуть.
Смерті холодний в уста поцілунок
І навіки небеса огорнуть.
Як померти безглуздо й без імені,
За якогось тупого царька.
Кров’ю навіки руки відбілені.
Пральна машина – звісно війська.
Люди гинуть за гроші для меншості.
Завжди мало їм влади й бабла.
Смерть полюбляє прояви щедрості,
Граблями трупи радо шкребла.
Я не хочу писать про політику.
Та політика завжди війна.
Зупинись стрілка смерті годинника.
Тиша постійно тільки луна.
