Пам’ятаю я майже з дитинства
Мальовничі ліси і поля.
Неосяжна моя Україна,
А Полтава – то мати моя!
Пам’ятаю безмежні простори,
Бір зелений та спів солов’я.
Безбережна, чудова країна,
Так, Полтава – то мати моя!
Пригадаю бабусин садочок,
Яблук рясно та свіже рілля.
Як же можна це все не любити!
Це Полтава – це мати моя!
Пам’ятатиму майже з дитинства,
Пронесу скрізь життя почуття.
Це - і є все моя Батьківщина!
Ти єдина, як мати моя!
