Світ розколовся на своїх та інших,
Не знаю, де проходить та межа…
Вони, як ми, говорять, вірші пишуть…
Як ми страждають, відчувають жах…
Що сталось? Коли хмарою накрило
І обрій раптом враз заволокло?
Коли літаючи, згубили крила?
У, кожного, тепер одне крило…
Душа злетіти хоче… сил не має…
Бо віру втративши, не полетить.
Гріхи її до раю не пускають,
У відчаї зависла і тремтить..
Вони осліпли, чи ми очуміли?
Була одна сім‘я, один народ…
Від ненависті просто захворіли,
Зачерствіли від втрат і від скорбот…
Не розумію, що нам заважало?
Так добре, разом, в радощах, в біді…
Що нам ділить, чого нам бракувало?
Причини розбрату якісь…бліді.
Хтось… десь…комусь? А ми куди дивились?
Чи вже усім Бог розум відібрав?
Коли знущались, – скаржились, молились,
Не боронили разом своїх прав…
Ми таки різні… з заходу, зі сходу…
Дніпро навпіл країну розділив.
На півночі серця наші не з льоду,
А південь душі сонцем не спалив.
Тоді, чому чекаєм ніж у спини?
Чому батьківський зрадили наказ?
По одному ми скоро всі загинем…
Та коли разом – не здолати нас!
17.07.2014.
Из моего: Как забудут, скажите на милость,
Матери смерть своих сыновей?
Чтобы Запад с Востоком сплотились.
Сколько нужно еще смертей?
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тогда,где выход? Во что мы превратились,какое будущее ждет наших детей,если мы не научим их любви?Наказание должны понести виновные,а не все подряд,попавшие под раздачу... Разве на востоке все враги?Сколько обманутых,сколько уже пострадавших из-за своей близорукости?Окажись мы на их месте,что было бы с нами,можешь с уверенностью ответить?Я нет... Скажу только:"Не дай Бог"...
не знаю, как мы простим друг друга... когда все закончится... раскол...
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прощать только Бог может...мы можем попытаться понять...хотя это сложно.Не судите,да не судимы будете...
Мне кажется нельзя огульно всех в одну кучу...Многие ошиблись, а мы разве безгрешны? Кто знает,как оно на самом деле?Главное быть в ладу со своей совестью,чтобы не стыдно было детям в глаза смотреть...Они наше будущее,только перед ними мы в ответе...