Жив собі один поет, може, кращий, може гірший,
У карпатському краю, у землі своїх дідів,
Кожна крапелька роси у його бриніла віршах,
Люди плакали, а він писав так, як умів.
Жив собі один маляр, може кращий, може, гірший,
Він не знав тих малярів, що пройшли через віки,
Малював усе, що знав, бо не вмів складати вірші,
Малював церквам святих, а дівчатам – квіточки.
І, напевно, що вони б не зустрілися, як друзі,
І прожили б все життя своє сповна,
Подружили їх обох не якісь високі музи,
Подружила їх кривавая війна.
Подружила багатьох, замінила батька й матір,
Не було шляху́ назад, воля кликала вперед,
І, народжені творити, були змушені вбивати,
І пішли тоді до бою наш художник і поет.
Нерозлучними були у війни кривавій пащі,
Як упав один із них, другий скошений упав,
І були з них вояки́, може гірші, може кращі,
Та найкращий той вояк, що за рідний крій повстав.
І лежать вони удвох зіницями до неба,
Пролітають журавлі в височині,
Забирають журавлі і від мене, і від тебе
Ненароджені картини і пісні.
Про любов, і про життя, про орду, страшну і дику,
Про найбільше лихо нашої землі –
Породила та земля славних прадідів великих,
Що за правнуків поганих полягли.
08.2012
Пісня "ХУДОЖНИКІ ПОЕТ"
https://www.youtube.com/watch?v=3Vii2PmyKGI&feature=youtu.be
ID:
523636
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 15.09.2014 18:16:39
© дата внесення змiн: 17.08.2015 14:56:45
автор: Олександр Шевченко
Вкажіть причину вашої скарги
|