-Ти синку де?
-Я, мамо, на Майдані...
-Це ж наче в Києві! Хіба ж то я пускала?
Ой неслух! Знов удома сумно стало?
-Матуся, не сердиться - то вже давнє...
Сьогодні - інше!
-Чутно щось... Стріляють?
-Салюти... Прошу , рідна, не турбуйтесь!
-А чи то Гімн?
-Так! Люди тут співають...
-Чи ти голодний синку?
-Ні, матусю!
-То ж довго не гуляй, бо кличе праця!
Катруся вдень заходила , як мара:
Сумує за тобою - так сказала...
А в мене телевізор щось зламався.
Десь зник Сірко і курка знов пропала-
Нема без тебе ладу. Чуєшь, синку!
- Так чую, мамо! Ви простіть,лебідко...
Мить й куля цю розмову обірвала...
І мати все одразу зрозуміла,
Побігла боса по селу :"На віче!!!"
І пальцями царапала обличча
Своє, і коси рвала й вила...
А звідусіль вже бігли - бігли люди...
Прибігла й Катя, на коліна впала:
Із нареченої вдовою вона стала,
А не дружиною...Як їй сердешній бути?
"Ти синку де?"-гукала в небо мати...
Помер Герой і село за мить змінилось:
В серцях громади гідність народилась
Й тепер свободи звіру не попрати!!!
Київ 18.02.2014р.
Наче знову побував на Майдані... таким, напевно, було життя на Запоріжській Січі... великий вулик українського народу, який і вдень і вночі співав, працював, захищав, варив їсти і піклувався за себе і за всю Україну...
Мара Рута відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! В мене багато віршів , що народилися на Майдані...І навіть пісня є. Нажаль тільки два вірші в день можна тут розмістити.А зараз війна - і серце болить і ця біль наче нескінчена...А вірші пишуться- пишуться сльозми на папері душі...