Все було.
Було все зразу.
І любов -
ще й та зараза.
Поцілунки щирі і обійми,
зустрічі і ночі,
Керувався тільки ними.
Прямо в очі,
Я дивився, і не думав,
про розлуку,
про свій страх у морі
почуттів.
Пізнавши муку,
більш не захотів,
любові,асимілятивних вражень,
лиш абстрактності поплили,
і ніхто не скаже,
Чим же щастя розізлили,
наше...
І все разом одною хвилею пропало,
зникло,утекло або забулось...
і лиш ехо залунало,
і ти одна,тихесенько проснулась.
...є інший.
І так набагато краще.
