Прийди, не забарися ти дощем
і сонцем літнім лагідним, доспілим,
що із душі змиває суму щем
із серця забирає холод дивний.
Не забарись признатись у красі
і думи потривожити невтомні,
що лиш для тебе зустрічі стрімкі
і щастя світле й горе невимовне.
Та віхола зими нехай не мчить
і сніг не засипає ці дороги,
якими ніжність і Любов прийде
й надіями розвіє всі тривоги.
У доторку жаданих, милих рук
і в погляді, що сяє одкровенням
я може відшукаю біль розлук,
а може, приховаю це натхнення.
Ось стукіт серця - ритми гомінкі
і благодійна постать, - все бажання,
що я віддам тобі, о що віддам тобі? -
поразки, сум, а чи палке кохання?
Чи неминучу радість у віках,
що міниться на сонці мов веселка,
бо ти врятуєш світ й мене хоч раз,
щоб прозвучала музика далека.
В акордах ласки - грає лиш для нас
ми враз забудемо гіркі поразки
і очі все розкажуть нам про час,
про почуття безмежності і казки..
Може, на поклик мій прийдеш
і гаряче обіймеш, приголубиш,
щоб я відчула ніжність всю без меж
і вгамувала безкінечну тугу..
