Люблю її, прекрасну Україну.
Слова протерті, та не погрішив,
Народжена з понтійської ти піни,
І іншої Господь не сотворив.
Ні, скажуть, є, та тільки не для мене,
Бо лиш твої джерела цілував,
Осліплювався спалахами сцени,
Частіше ж у партері прозрівав.
Місцин багато:теплі і холодні,
Такі, що корчать з себе пуп землі,
Відомі, фешенебельні, курортні,
Мільйоннохмарочосні і святі.
Париж, Майорка, Ніцца чи Гавайї,
Нью-Йорк чи Мекка, Ріо, Богота,
Тут карту світу треба приховати,
Масштаб не той і аура не та.
Земля жива і ніде правди діти,
Чужа земля – у забуття мости,
Не там, а тут нам тліти чи горіти,
Могильний хрест чи прапори нести.
Куди? Питання вічне, із ментальних,
А відповідь підказують віки,
Нова доба нас теж колись спитає
За всі потоптані й непройдені шляхи.
Садок вишневий біля хати квітне,
У двадцять перше вже спішать роки,
Не досить, певне, називати «рідна»,
А як для рідної хоч що-небудь зробить.
ID:
552293
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.01.2015 08:32:10
© дата внесення змiн: 17.01.2015 08:32:10
автор: abba
Вкажіть причину вашої скарги
|
патріотично
