Не здамся, не впаду, не поверну,
Не буду я спокутувати совість.
Переступила праведну межу
Не боляче та тихо котять сльози.
Не зникну, не забуду, не продам
Все те, що було - глибоко у серці.
Лише самотності непроханий туман
Все позначає відлік часу й смерті.
Не здамся, не підкорюсь, не впаду
Під ноги меланхолії пустої,
Останній шлях здолаю без плачу
І лиш тоді - повернення додому.
А там у міражах людських вагань,
Чи знайду захисток від злого та святого?..
Не здамся, боротьба - високий дар
Й вона моя, така своя й знайома.
Не поверну в пусті, загублені світи,
Де день у день втрачала там свідомість.
Мовчанням воскрешу свої думки, -
Все ж піднімусь над світом незнайомим.
