Тобой сьогодні оп'янілий,
солодкою немов шампанським,
спиратися немає сили,
твоїй красі під сонцем ясним.
І знов тобою оп'янілий,
тепер терпкою як вином,
та келих вже тепер розбитий,
і вся підлога вкрита склом.
Я знов тобою оп'нілий,
та на столі стоїть коньяк,
а за столом сиджу єдиний,
побачуть, скажуть, що дивак.
І знов, і знов я оп'янілий,
твоя краса, як гостра гілка,
стаю все далі я безсилий,
а чарка сповнена горілкой.