Тут тільки літають чорні ворони
І бігають псів стерилізовані зграї,
Сумні-невеселі квартали промзони,
Ховаються в смозі, неначе в тумані,
Окраїни міста - їхнє знаходження,
Окраїна щастя - їхнє призначення,
Тут відчай замішаний на алкоголі,
І бідність прокопчена перегаром,
А ще тут народжуються нові люди,
Ті що не відають іншого щастя,
Як бачити мамині люблячі очі
І слухати тихо кумедного тата,
Що вспів по дорозі додому хильнути
І вишкріб з кишені старого цукерка.
Зростають ті люди веселі і тихі,
Сумні й хворобливі, в новому й обносках,
Незнаючі кращого, у своїй бідності
І що на майбутнє готує їм доля.
Зростають в істериках рідної мами,
У бійках й погрозах від п’яного батька,
В обіцянках ліпшого, що не настане
І ще із зневірою виростають.
І шкода дітей, що тільки лиш бачать
Як в небі проносяться чорні ворони,
Як бігають псів стерилізовані зграї
Сумних-невеселих кварталів промзони,
Десь там на окраїнах нашого щастя…