КІНО В ТУМАНІ
Сюжет, що бачимо, як тінь на екрані,
Всі переживання – ніщо, лише плівка.
Думки, як і фільми пливуть як в тумані,
Так у нас в голові проходить мандрівка.
Нас ще не вбиває біль з часом коротким,
Народ, що страждає, стає навіть кротким.
Життя – це не фільми, де треба зіграти,
Бо тут зможемо ми сюжет поміняти.
Всі переживання – давно просто як мить,
Кіно поміняється, зміняться кадри.
Не треба сюжетні робити ескадри,
Ми вільні стерпіти, якщо щось заболить.
Розумна людина дасть фільму дограти,
Хай образи тануть на стінах кімнати.
Для когось життя не буває солодким,
Буває щасливим, але закоротким.
І ось, ми живемо, проходить мандрівка,
Сюжетна реальність пливе як в тумані.
Кохання живе в нас, а не якась плівка,
Нас не визначає цей фільм на екрані.
Мирослав Манюк
29.03.2025
