квітень. ледь тепло. проти дорожнього руху
через хащі бульварів і нічних перехожих
зухвало не по тротуарах напередодні Пасхи
відпливаємо з центру на кораблях паперових.
вітряні бурі стихають ближче до півночі.
під віконним сяйвом кухонь непомітно
для ока пробивається листя і тихо шепоче
що заговорять легені. вийде з берегів місто.
мореплавці під вітрилами зорь у столиці
ми ступаємо нишком застиглим асфальтом
затертим до дир від щоденних міграцій.
горять наші очі і голоси. засинають мости.
квартали як підводні човни залягають на дно.
ми маневруємо і нас несе як при штормі
бо у кожного архіпелагу тут свої закони.
а ми диверсанти світла у суцільній пітьмі.
лише уперед до мети чи до неба чи бозна-куди
лише б не назад і вже точно не вліво чи вправо
лише б нас почули усі кому треба нас чути
бо якщо є вибір то правильна відповідь - варто.
