Сказав…
І мовлене слово відбилось.
Нерозуміння глухота
Стіною стала на заваді
І довід каменем упав,
Обломком від твердої волі,
Тяжкий як груз несприйняття.
Хіба зігнувшись не підійму?
Не випрямлюся і не кину?
І не почують знов хіба?
Сказав …
Чекав …
І все як вперше
Вернулось на круги своя.
Тут раптом якось сумно стало,
А голос..?
Голос вже мовчав
І тільки лиш думки кричали
Про те, що так не може бути,
Щоб слово мовлене не чули,
Не може бути дальше так.
І революція настала...
