Упало небо в озера блакить,
Розтаяли в нім білосніжні хмари,
І навіть птаха по воді летить,
І сонцю місця як на диво мало
Немає зорей, зорі у воді,
І місяць десь у озері блукає,
І мрії ходять на моїм човні,
Що змайстрував нерівними рядками
Дивлюсь у гладь і бачу спокій там,
Це спокій вічності розкинутого неба,
Відбиток дійсності, що подарує нам
Хвилинку ніжності, коли так цього треба
Нестримність хвиль, їх мерехтливий біг,
Із шепотінням кимось складеного віршу,
Про впавше небо в озера блакить,
Та хмари в нім прозоро-білосніжні
Все це для тебе, все це лиш тобі…
СОНЦЯ В ДОЛОНІ!!
