Що за хлопчик-сміхунець очі протирає ?
А по ньому приг та скок , зайчики стрибають,
Із щоки та на чоло, з лобика на носик,
Був лиш тут, а вже он там сонячного носить.
І така от карусель із самого ранку,
Позіхає молодець, мружиться світанку,
Потягнувся й не стає, щось собі мудрує,
Придивився, а малий на пір’їнку дує,
Та гойдається над ним й падає додолу,
Стільки втіхи у очах, радості у тому,
Що лунає його сміх по усій квартирі,
Тільки б жив ти сину мій не в війні, а мирі,
Тільки б знав лишень добро і не відав страху,
Й зустрічав отак завжди всі наступні ранки,
Щоб з щоки та на чоло, з лобика на носик,
Сонця зайців-стрибунців носили як носять...
Гарно! Сонячно! 
