Я знов відчуваю, що падаю вниз,
Життя-це не цукор, життя-не каприз
Та знай, що тебе я люблю так само,
В куточку пишу: "Пробач мені, мамо."
Пробач мені, мамо, за мою зневіру,
Бо інколи сам я у себе не вірю!
Так тяжко, болюче та ти підбадьориш,
Спасибі тобі за те, що ти робиш.
Пробач мені, мамо, за рвані слова,
Нас криза з'їдає, кипить голова,
Я в чімсь не правий, а можливо у всьому
Та добре, що маю дорогу додому...
Я зовсім не ангел, ти бачиш все це
І часом у мене нервове лице,
Прошу зрозумій, бо й серце не знає,
Що далі робить, воно завмирає.
І хоч би у день, і хоч серед ночі
Палають твої незгасаючі очі!
А мудрість в тобі залишилася досі,
Її ти несеш на кожному кроці.
Спасибі тобі за те, що ти поруч,
Я маю в житті наднадійну опору,
На небі прозорім блискучі зірки,
Нехай в твоїм домі не буде зими...
Я знов відчуваю, що падаю вниз,
Життя-це не цукор, життя-не каприз
Та знай, що тебе я люблю так само,
В куточку пишу: "Пробач мені, мамо."
Мамі сподобається! 
