Прийди до мене вередлива дамо,
Неждано, але все-таки прийди,
Навідайся якось з самого ранку
І нахилившись сонному всміхнись
Та прошепчи щось голосом надії,
Про новий день і що явиться в нім
Так жданий успіх, що забуті мрії
Влетять в життя з удачею навпіл
І все залишиться дароване тобою
Й уже ніколи більше не втече,
Я ж не благаю у Фортуни долі,
А лиш прошу:
"На мить зніми пов’язку,
Прихильно глянь й запам’ятай лице…"