Наконечник стріли не перо, щоб підписувати ним пакти кров'ю. Лісами ходить батько Махно&Cо. Солдати риють окопи і лягають в ями.
Горить під шкірою пігмент. Вкривають спину узори. Очі бачуть Бога. Всього за пару хвилин комусь призначена зустріч у нього.
Гудуть трембіти. Сонце ховається за обрій. Відьми і упирі збираються на вогнище. Лають собаки і виють вовки на місяць повний.
Усі зібрались на суд над мольфаром-москалем, який продав Вітчизну за срібний грошик. Четвертувати чи піддати тортурам водою ?
Віддати його тушку вогню чи витягти з нього залишки життєвої сили? Стара відьма ввігнала коштур у землю вогку, і мовила своє слово:
«Оскільки приносиш лиш лихо і горе, не даєш життя чесному народу. От нині не знайдеш ти собі місця у світі : у тому чи цьому повіки!»
Так ходить він примарою між світами. Шукає душу свою, щоб звільнитись. Ввечері чутно стогони у горах, кажуть люди, що то вітер…
27.07.2015 р.
