Утрати множаться твої
І біль ніяк не покидає,
У сумом сповнених очах,
Він лиш росте і серце крає,
Й тривожить душу молоду,
Та не спиняється нітрохи,
Сльозами входить у біду,
У сивині рахує роки,
Й ховає згинувших дітей,
Та голосить батьківським горем,
Ще не привикши до смертей
Чекає стомлених героїв,
В молитві згадуючи їх
Й для тебе щастя в Бога просить,
Із сумом сповнених очах,
У тім небеснім стоголоссі,
Де військо ангелів твоїх
Моя сердешна Україно…