Вона прокинулась і глянула на мене,
За тим всміхнулася, примружившись чарівно,
Та потягнувшись й позіхнувши легко,
Вернулася назад в мої обійми,
Знайшовши прихисток на лівому плечі,
Обнявши ніжно так, красивою рукою,
Все шепотіла щось про свої дивні сни,
Й про те, що іншим я повідати не хочу,
Не в змозі розказати як люблю,
З кохання чарами не в силі поборотись,
Вже купу, пролетівших миттю, літ,
Забувши лік недоспаним світанкам
Та сестрам їх, все полохливим ночам…
