Ще завтра день і вересень піде,
Закличе нам уже жовтневу осінь,
Ховаючи тепло під листям десь,
Усе це станеться, та тільки не сьогодні
Сьогодні ж серед вигуків вітань,
Поміж дзвінкого стукоту бокалів,
Я намалюю щось на склі вікна,
Це буде ім’я тої, що кохаю
Знай моя мила, люба моя знай,
І хай усі на світі також знають,
Нема для мене іншого життя,
І імені вже іншого немає
Лиш тільки твоє на моїх устах,
І тільки твоє у моєму серці,
Де решті місця більше вже нема,
Котре для тебе безупинно б’ється
Твоє ім’я ще досі миле людям,
Мені ж вже не знайти його миліше,
Моя дружино, люба моя Людо,
Моє кохання, дівчинко Людмилко…
