Мені приснилось: «Я заснув.
Що сплю і в сні поволі бачу,
Як розповзається туман,
Такий казковий й дуже гарний,
А поміж нього видно вже,
Зелений двір й якусь хатину,
Маленький хлопчик пробігав,
За ним матуся йшла в хустині,
Несла тяжке щось у сумках,
Ось так зайшли вони додому,
Спускалось сонечко додолу,
А вечір, день уже міняв,
Коли я дуже обережно,
Підкрався нишком до вікна,
Та притулившися до шибки,
Вдивлявся в все, що бачив там,
І слухав те, що було чути,
Боявся зайвий раз дихнути,
Й затамувавшись угледів,
Як хлопчик в ліжко своє ліг,
Його лице було знайомим,
Тут жінка сіла біля нього,
Щось шепотіла й завела
Тихенько свою колискову,
Мені чомусь до болі рідну,
Де чути міг такі слова
І голос цей настільки ніжний?
Аж раптом голову підвівши,
Вдивилася в моє вікно,
Я весь завмер заціпенівши,
Та стриматися не змогло
І полетіло: «Мамо! Мамо!..»
І очі сповнилися сліз…»
Тут за казковим знов туманом,
Я опинився в першім сні,
Де було щось, що не згадаю,
Зовсім не те, що так хотів…
ID:
616000
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.10.2015 18:29:25
© дата внесення змiн: 25.02.2017 17:27:18
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
