Ні, не повстанці ви й не герої,
І в куцій нікчемності вбогих ідей,
Я знаю не стати вже більше ніколи,
Вам вбивцями мого народу дітей
Не знати прощення, у підлості зради,
Не бачити вдячності, в ранах землі,
І з вічним клеймом «він привів окупантів»,
Тремтіти, в презирстві сусідів своїх
І так вже до скону, не маючи права
Чекати прощення нових поколінь,
Не знаючи ласки тієї Держави,
Що зрікся підступно, та вбити не зміг
Ні, не повстанці ви й не герої,
Відступництво бродить в безчестя крові,
У блуді придуманих кимось історій,
Іудам не бачити гаспидських мрій
Ніколи, я знаю і вірю, ніколи…