Вечір опустився. Небо зеленіє,
І густі тумани простяглись в степах.
Я іду в долину, в серцi є надiя,
Я такий щасливий, наче вільний птах.
Я гадаю думку про життя щасливе;
Де б мені сьогодні знов заночувать?
На зеленім небі хмари, наче диво,
І пішли з роботи люди спочивать.
Мило на просторах; повіває легко
Вільний та веселий синій вітерець.
Бачу: випливає тихо з-за смереки
Місяця тоненький білий гребінець.
І в оцих долинах щасливіший всіх я,
А тому щасливий, бо люблю свій край.
І буяє в серці і кружляє вихрем
Радість та, що плине аж за небокрай.
Травень, 2000р.
