Сіяє ніч ця таїнством зорі,
Земля і небо нині веселиться,
А на моєму щедрому столі,
В вогні Різдвяна доживає свічка.
І сум із радістю так міцно заплелись,
В очах застигли незворотні сльози,
У них ховається чомусь остання мить,
Коли прийшли безжалісні морози
Окутавши оковами страху,
Намалювавши ґратів павутину,
Де серце у полоні знову гине
Й холоне в самоті не знаючи жалю,
Не в змозі до любові обігрітись,
Не в силі віднайти іскру свого життя,
Щоб як було колись із жаром пломеніти,
І як було уже триматись свого я…
