Пункт 1
Блукаючи по квартирі, Жанна кусала пальці і думала тільки про те що нарешті він повернеться. Нарешті, вона його побачить. Майже три місяці не було її чоловіка вдома. Три довгих місяці.
Після знайомства на першому курсі, вона не могла довго обходитись без нього. Це не було коханням с першого погляду, та те що вони сподобались одне одному відразу, було правдою.
Ще до першої сесії вони почали зустрічатись, а як отримали диплом бакалавра вирішили одружитись. Володимир пішов отримувати спеціаліста, а вона все ж вирішила перейти в статус домогосподарки. Їхній шлюб через місяць уже буде двох річним і її тішило те, що він встиг повернутися зі своєї експедиції до роковин.
С хвилини на хвилину, Вова повинен з*явитись в дома. Нарешті крім домашнього вина і батарей її цієї зими зігріють і руки чоловіка.
Шарудіння чогось металевого, так, однозначно це замок в дверях. Не зважаючи на те що Жанні хотілось піти і кинутись розціловувати коханого, вона вирішила сидіти на кухні, немов би її чоловік виходив викинути сміття, а не повертався додому після довгої відсутності . Він вже роззувся, мовчки йде по квартирі, в її голові крутяться слова, адже вона дійсно й гадки не має с чого саме почати розмову. Ось заходить він в кімнату і Жанна просто верещачи стрибає на свого чоловіка, який бере її на руки і кружляє. Тримаючи її він пошепки на вушко говорить:
- Зайчику, ти навіть не уявляєш як я за тобою сумував.
- Я теж за тобою сумувала, коханий.
З її очей потекли по черзі сльози. Володимир повільно ставлячи дружину на ноги заспокоював її :
- Ох, тільки не треба плакати, а то я сам заплачу.
Вони розсміялися і дивлячись одне одному в вічі почали притягувати свої обличчя до того моменту поки їхні губи не з*єднались в поцілунку.
- Ну все, тепер треба йти святкувати твоє повернення, передягайся і проходь на кухню. Там…
Не давши дружині договорити, Вова взяв своїми руками її за щоки і знову поцілував. Цілував її довго, напевно кожний би так цілував кохану людину якби не бачив її на протязі довгого часу.
- Ну все досить – сміючись говорила Жанна – переодягайся і йди на кухню, там все як ти любиш.
Прийшовши на кухню, її мозок потроху почав приходити в себе після такої пристрастної зустрічі з коханим, і тепер остаточно до неї дійшло що він повернувся. Вже позаду ці репортажі новин « Група українських альпіністів заблукала», « Цілком можливо що українські альпіністи потрапили під лавину» і тепер вона може спокійно перевести подих. Він поруч.
- Ого, а твої біцепси стали більші.
Промовила вона Володимиру який з*явився в домашніх спортивках і майці.
- Ахах, а що ти думала, я не бачив свою заю три місяці, тому на виручку дуже часто приходили ручки.
Жанну цей жарт розвеселив. І взагалі, відчуття гумору відіграло велику роль в тому що вона його покохала. Вона щиро посміхалась:
- Я так хвилювалась, всі ці записи інтертнеті що ваш літак не там приземлився, що потім ви заблукали в горах, що вас знесло лавиною.
- Перестань – почав заспокоювати Володимир свою дружину – Жануль. Я тут, живий, здоровий, все вже позаду, ті проблеми з якими наша команда зіткнулась там вже пройшли. Так моя професія альпініста-парашутиста-дослідника-еколога(він дійсно не знав як описати свою професію і для важливості перечислив всі ті ролі які йому доводилось виконувати) небезпечна. Так ми не там почали висадку з літака . Так ми трохи заблукали. Так вижили не всі. Але тепер, вже все позаду. Чуєш, позаду.
Виникла мовчазлива пауза, яку першою перервала Жанна.
- Ну все, берись за їжу, тільки заправ соусом салат, а то я забула.
Та Вова, зробивши на його думку еротичне обличчя встав зі свого місця і повільно почав підходити до неї. Впавши на коліна перед ногами дружини, почав цілувати її ногу від ступні до коліна, потім підвівшись і знавши с себе майку сказав:
- Я заправлю салат, та спочатку я заправлю когось іншого.
Пункт 2
- Увага, скоро висадка. Всі готові.
Всі відповіли ствердне «Готові» Їх було багато. На перший погляд не злічити.
- Через декілька секунд вийдемо з «Хазяїна»
Так вони називали те в чому знаходились.
- Нагадаю, наша ціль висадитись, дослідити і закріпитись в «пещері» – схоже за все, той хто говорив був їхнім командиром – приготовитись, пять, чотири, три, два, один, вилазимо.
Рідким струменем вони вилетіли з хазяїна. Для них всих це був перший подібний досвід. Тому багато хто хвилювався.
Через свою рацію командир їх заспокоював, хоча для нього було це теж вперше.
- Все буде добре, головне приземлитись і повзти далі до «пещери»
Там куди вони випали було тепло, навіть жарко, хоча вони всі думали що буде холодно.
- І так, ми преземлились.
До командира підповз один із членів дослідницької групи:
- Капітане, в мене погані передчуття, - звертався до нього №1 202 804 – там де ми зараз, не сходиться з картою.
- Відставити, карапкатись в гору наше завдання, далі буде саме так як і треба. Для кожного з нас це перша екскурсія, тому з часом дізнаємось там ми чи не там.
Та через декілька хвилин, хвилювання поширилось на всю групу.
- Я теж відчуваю що ми не там – це вже був № 3569.
- Я теж – піддакував колезі № 15 963.
Командир призадумався. Так, багато з того що він очікував не співпадало.
- Що ми будемо робити? – запитав № 202 503 – Не мовчіть!?
Капітан не дивлячись колегам в очі відповів:
- Те що й повинні, лізти в гору поки не закріпимось в пещері.
Пункт 3
Володимир курив прямо в кімнаті. Він був голий, одіяло прикривало його честь. Поруч лежала також оголенна Жанна, яка поклавши голову йому на груди розпитувала про експедицію.
- Я так за тебе хвилювалась. Надіюсь більше ти нікуди не полетиш.
Зробивши міцний затяг сигарети він загасив її в попільниці.
- Після пережитого, не сильно рвусь. Та думаю що треба.
- А що сталось?
- Все йшло від початку не так, ми приземлились не в тому квадраті, для нас всих це було вперше, тому багато хлопців відразу запанікували, ми почали повзти – він зробив великий вдих – знаєш, зайчик, я тобі розповім, та якось потім. Зараз немає сил згадувати.
Поцілувавши її в лоба додав:
- Тим більше після такого жаркого прийому який здійснила мені ти, їх не залишилось зовсім.
Вона посміхнулась, встала пішовши на кухню принесла звідти не допиту пляшку шампанського.
- Вова – тільки но зайшовши в кімнату почала Жанна – через двадцять дев*ять днів, нашому шлюбу два роки, твоя професія хоч і приносить гроші, але небезпечна. Просто, зрозумій, ми ще молоді, але я вже хочу дитинку. А для цього треба щоб сперма заходила в другу дірку.
Вона казавши це, дала слабинку в голосі, наче перед нею не її чоловік, а хтось із батьків і їй не зручно казати прямо. Договоривши це вона лягла на своє місце. Він взяв ще одну сигарету і підкурив.
- Кохана, по біології в мене в атестаті одинадцять. Я все прекрасно знаю. У нас обов*язково буде дитина. І не одна. В наступний раз я кінчу куди треба.
Вставши, Володимир пішов на вихід з кімнати.
- Альпініст іде в душ, ніхто не хоче скласти йому компанію.
Жінка потихеньку сповзла з ліжка і на четвереньках поповзла до нього.
- Яяяя – протяжно завила вона тонким голосом – я хочу.
Він теж перемістився в партер і поліз їй на зустріч. Поцілувавшись вони лягли прямо на підлозі на спину торкаючись одне одного плечима. Без причини Володимир засміявся.
- Ти чого?
Здивовано спитала Жанна.
- Та просто ти мій член називала хазяїном.
- І що ? – сміючись разом з чоловіком знову запитала в нього – Тобі не подобається?
- Та ні, просто в голові відразу асоціації з роботою.
Пункт 4
Пройшло ще дванадцять хвилин. Хвилювання наростало. Прохід вперед давався дуже важко. Деякі вже не витримували і втрачали свідомість. Капітан намагався вести підопічних в гору. До нього підповзає ще один, як би його сказати «альпініст»
- Капітане, ви ж бачите ми явно не там, де нам треба бути.
Він це зрозумів одразу по висадкі з хазяїна. Просто боявся сказати про це іншим. Командир уже розумів, що ситуація плачевна. І треба говорити екіпажу про катастрофу. Та замість цього вів далі:
- Ми сильні, пещера близько. Я вірю і ви повірте. Все в нас вийде.
Повзти далі було надзвичайно важко. № 10 103 965 запитав.
- Капітне, невже ми там де я думаю?
Всі хто це почув зробили наляканий вираз своїх головок.
Він зірвався на крик.
- Ні, все під контролем!
Та через мить, таки почав казати правду.
- Шановні, для кожного з нас це був перший вихід з «Хазяїна» . Наша ціль полягала в тому щоб пройти великий шлях і закріпитись в печері. Так ви всі знали, що навіть якби ми висадились там де треба, не кожний з вас дістався б до фінішу. Та на жаль, я мушу констатувати що ми ніколи не доберемось до цілі, адже ми в аналі. Точніше десь в прямій кишкі. Так так, ми в жопі.
Сперматозоїд №1 був правий. Хазяїн «хазяїна» Володимир викинув їх в анал своєї жінки Жанни. Їм так і не добратись до печери, тобто до яйцеклітини. Паніка у кожного члена екіпажу була не без підставною, вони приречені на смерть.
ID:
634036
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.01.2016 12:42:37
© дата внесення змiн: 07.01.2016 12:42:37
автор: Руслан Бродський
Вкажіть причину вашої скарги
|
