Роздираю руками я власні очі.
Ну ж бо, будь ласка, почніть дивитися!
Дарма, що у темряву і серед ночі.
Схиблюсь я, якщо й далі подібне щось буде снитися.
Дивіться вперед, лиш не спіть, я благаю!
У снах хтось стоїть і терпляче чекає на мене.
Він там, лиш в уяві я впевнений, знаю!
Чекайте… Там щось ворухнулось високе і темне.
Ні! Він не справжній, його не існує.
Очі, там ж порожньо й темно, ви бачите?
Та кроки гучні і важкі я розбірливо чую.
Все ж наближається він, усе швидше іде.
Ось підійшов, уже близько він, поряд.
Я зціпив із злості й колючого жаху зуби
І намертво втупився в мене знайомий погляд,
Завили у мозку сирени, сурмлять дикі труби.
Зник, провалився. Все різко затихло й завмерло.
Сиджу і бездумно дивлюсь на стіну.
Він знову наснився, у горлі все зсохло, задерло.
І точно до самого світлого ранку я не засну.
все буде окей 
