Хворіє вітчизна, Вкраїна хворіє,
Лише залишаються мрії й надія.
Надія на щастя, щасливе майбутнє,
Та поки що ми сміємося на кутні.
Щури із середини неньку згризають,
Ворожі війська нашу землю жадають.
Той ворог страшний, та страшніші щурята,
Що звикли завжди нашу неньку згризати,
Й скоріше кишені свої набивати.
Кругом безробіття і безлад й розруха
І люди вмирають неначе ті мухи,
Ті хто пішли усіх нас захищати,
Не боячись за Вітчизну вмирати,
Не можуть нічого в держави узяти.
Каліками хлопці із бою приходять,
І можновладців вони не обходять.
І боляче й сумно на це все дивитись,
Людей убивають, а можновладцям аби похвалитись,
Набрати побільше грошей у європи,
Й прикрити свою відгодовану жопу.
А на економіку всим наплювати,
Нема виробництва, а їм все начхати,
Цікавить лише як побільше зібрати,
Податків з людей й кинути умирати.
Формальні реформи лише показуха,
Щурі пропищали вже ними всі вуха.
Народе, задумайся досить мовчати,
І досить їм вірити, досить страждати!
Замість того, щоб лиш назви міняти,
Треба країну з колін підіймати!
