Зустрілись євро із рублем
Щоб справи гривні обсудити,
На фото клацнули момент
Й пішли до столу говорити,
Присіли чемно й почали.
Засувавшись, пийнувши кави
Рубель зітхнув й повів лукаво:
«Що там казати знаєм ми
Як важко стало жити гривні,
Нема на мені в тім вини
Й даремні наклепів зусилля,
Я брат їй люблячий повік,
Вона сестра мені одвічна,
Не треба вішати ярлик,
Яка війна? Та це вже смішно!
Змінила колір і банкнот,
То ж це її уже проблеми
І те що не хватило клею
Вдержати клаптики. Пардон!
Не я їх смикав й відривав,
Це все процеси центробіжні,
Вони схотіли самостійно
Знайти для себе новий шлях,
А я поміг шрифтоподібним.
Тож не ганьбіть уже мене,
Не бийте нижче того курсу,
Що стільки років вибирав.
Я сам по собі і не змусить,
Мене ніхто, щоб іншим став»,-
На цім замовкнув якось раптом.
Стояла тиша й було б так,
Аж тут відкривши з скрипом двері,
Пробрався долар в круглий зал,
Присів до столу, прошептів щось,
Затих й вже голосно почав:
«Пробачте! Трохи запізнився.
Це ж треба статись! З курсу збився,
Але минулось. Що тут в Вас ?», -
І глянув бігло на рубля,
На євро погляд зупинивши.
Почало євро здалека,
За ним давно таке водилось:
«Та от знайшли сьогодні час
Про гривню ляси поточити.
Прийміться кавою. Смачна!
Що нам троїм скажіть ділити?
Війна? Завжди була війна!
А якось і дружити треба
Та гривню трохи підлатать,
Щоб вже не скиглила даремно,
Дамо кредитів й хай мовчить,
І зробить так як ми захочем,
Дивись й забуде де болить
Й рубель відтягне свої моці
Та щось залише, щось візьме,
Десь відітне, а десь не дуже.
Отак помалу й вийде дружба,
Тай справедливість збережем.
Нехай усе угомониться.
Рублю ж теж треба поступиться,
Ми компроміс завжди знайдем…»,-
І мовчки сьорбнуло кавусю.
«Я щось ніяк не розберуся,
Ти гривні хочеш помогти?
Чи ти рублю ідеш на поміч?
Здається ви давно на ти
І суть розмови тільки в тому,
Як відцуратися рублю
Усевалютної опіки,
Бо ніде дійсно правди діти,
Таки приперло вже йому
Немає вільності дихнути
І ваші вигоди забуті.
Тож ігноруючи війну
Крадетеся до компромісу?
Ніяк у толк я не візьму,
Мені куди сьогодні гнути?
Усі обіцянки забути?
Й нехай вдивляється у спину
Обсмикана сьогодні гривня,
Заради спільного добра?
Ну що ж як станеться, хай буде…»,-
І долар стихши з місця встав,
Пожавши руки попрощався,
Рубель очима посміхався
І все на євро поглядав…
ID:
639858
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 30.01.2016 16:24:24
© дата внесення змiн: 01.06.2016 22:15:57
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
