Вдивлятись в тишу і вслухатись в тьму,
Забувши спокій безкінечно знати,
Що світ давно вже все перевернув,
Згубивши якось цілісні початки
Боятись щастя, лізти у петлю,
Ховати радість слізними ночами,
Ламаючи невміло вісь земну,
Сліди шукати втраченого нами
І не знаходити, і манівцями йти,
Й не зупинятися у пошуках дороги,
А віднайшовши бачити у тьмі
Та чути тишу пригадавши спокій
Й зустріти радість не злякавшись щастя,
Пізнати цілісність утрачених початків…