Ти ,-одна з повставших німб
Розкрий крила над дару чудесами
І так, між іншим, ніби,
Зійди простотою і стань нами
Ти в просторі шукай одвіку,
Прийдешнє хай не трактує вибір свій,
Знайди ти мовного каліку,
Хай зачне писати часу сувій
Німий сліпець глухих надій
Над розхристаним скрижадлом дії,
Він,- як і ти, читає мрії,
В повстянім оточенні думок
І блиском в пустоті засяє чистота,
За обрії безмежжя поманить,
Та, що буде думкам, як мати,
В обіймах простору колихати
Тисячоліттями їм вести танок,
Мотати часу кола,
Наповнювати його дзбанок
Напувати спраглих ореолом митей
Покриє манівцями безкінечність,
Інші підуть за нами,
Повстануть міста словами,
Засяють образи хмарочосами,
Заграє тиша голосами
Настане нарешті кінець ліку,-
Запанує лад і простота,
Буде шукати нового без лику,
Що засяє відповідями
У темряві віків
Коли повстане вже друга з німб
