Ти знаєш, все нормально.
Вона казала, ти можеш летіти:
Там смужка одна, будь щасливий, коханий -
Тобі залишається тільки радіти.
Там смужка одна – і на серці спокійно,
І легко сміятись і бачити сни.
Я вже відійшла. Я вже дихаю рівно.
Це ніби тягар на душі не нести.
Ти можеш на Схід і ти можеш на Захід,
В Китай, на Кариби, та хоч в Сен-Тропе.
Ти можеш на місці лишитися навіть.
Цікаво, в тобі щось людське ще живе?
Хай вибачить Бог: я тобі не пробачу.
Ти зник. Ти пішов. І тобі все одно.
Я вперше тепер за тобою не плачу.
Та згадую з болем на серці знов.
Ненавидіти – гріх. Та я можу лиш так.
Чи любити до смерті? Я ж за тебе помру.
Може, ти по житті просто лиш одинак?
Без питань я ввірвалася в душу твою?
Забувай. Утікай. Як вогню, ти злякався,
Що сім’я, що дитина порушить баланс
Ідеального світу. І ти не спитався,
Що так сильно і довго єднало двох нас.
12.15.